Ефіопія, Їргачеф, Конга

Ефіопія, Їргачеф, Конга
Улюблена кава Головного Митаря
 
Місце: місто Їргачеф
Виробник: кооператив Конга
Висота вирощування: 1800-2000м
Сорти: 74112, 74158, місцеві
Обробка: Мита
Урожай: 2025
 
У нас уже колись була кава із кооперативу Конга, що в Їргачефі. Але того разу я не розповів  персональну історію, пов’язану з цією кавою. Колись, давненько вже, я був у Їргачефі. Ми там з іще кількома кавовими мандрівниками їздили по місцевих кавових млинах і садах. У останній день в Їргачефі вже під вечір вийшли до ресторанчику напроти готелю, щоб повечеряти і випити пива. Сидячи там на терасі я помітив, що трохи пооддаль, на протилежній стороні вулиці (а вулиця була досить широка, неформально вона звалась «Кенійська дорога») на узбіччі жінка варила каву і продавала її в чашках. І я пішов туди, щоб на прощання попробувати, яку каву п’ють звичайні жителі Їргачефу.  Це була така маленька кав’ярня ції жінки – у неї горів невеличкий таганок на дровах, на ньому вона смажила зелену каву у ввігнутій сковорідці, тут же її молола у дерев’яній ступі і варила у джабені, тобто глиняному глечику з носиком, як у чайника. Поряд стояло кілька пластикових стільчиків. Я замовив каву і сів на стільчик. Тут підійшов сухорлявий літній чоловік, теж замовив каву і сів  на сусідній стільчик. Він заговорив зі мною англійською, спитав щось щодо мого віросповідання і сьогоднішнього свята. Я відповів, що не знаю англомовної термінології щодо релігійних свят.  Так зав’язалась розмова. Він розказав, що живе в Їргачефі уже близько 30 років. Що колись ходив і їздив цію дорогою аж до самої Кенії (це десь 350 км). У нього четверо дітей.  Старша дочка кілька років тому вийшла заміж за китайця, який працював тут, на будівництві ції ж таки дороги. Потім вони поїхали до Китаю і зараз живуть у Шанхаї. Також вона переманила туди свого брата і він теж тепер там, працює на будівництві хмарочосів. А двоє менших дітей ще живуть  вдома,  навчаються. Потім він почав розпитувати, що я тут роблю. Я розповів, як ми тут їздимо по кавових млинах. Він сказав, що добре знає усі кавові млини в Їргачефі. Але той млин (Негеле Горбіту), де я був сьогодні – він не знав. Я пояснив, де знаходиться цей млин і виявилось, що хоч він і недалеко (щось там біля 10 км), але це уже за адміністративними межами Їргачефу.  Ми попили кави і він спитав, у якому готелі я зупинився. Виявилося, що він живе там поряд і ми далі пішли разом. Підійшли до готелю. Через дорогу на терасі сиділа моя кавова компанія, я помахав їм рукою, що мовляв зараз прийду. А попутчик сказав, що от його будинок, що він уже прийшов. Я з подивом дивився на будинок. Зазвичай люди в цій частині Ефіопії живуть у таких хатках, як  у нас колись давно по селах були хліви. Тобто сплетений з лози, або з кривуватих гілок каркас, обмазаний глиною. Посередині запалюють вогнище, дим валить із дверей, із дірки під назвою «вікно», місцями просочується крізь стріху. Ні про яку електрику в таких хатах і мови нема. На відміну від такого типового житла, будинок мого попутчика був досить великий, так би мовити «капітальний»,  з гарною покрівлею, великими заскленими вікнами, акуратно пофарбований. Двір обнесено високим міцним парканом, до будинку ідуть дроти електропостачання. У дворі видно красиві квітучі кущі, а над кущами вивищується величезна (метрів 4 в діаметрі) супутникова антена, із поворотною системою. Мабуть чоловік помітив моє позитивне враження від його будинку. Я поцікавився, ким він працює? А він відповів: «Я голова податкової інспекції». І тут мені стало зрозуміло, чому він знав усі кавові млини в Їргачефі, а от млин зовсім неподалік, але в іншому районі – не знав. Я забув його ім’я.  Для себе я його назвав «Головний Митар», бо його зовнішність, постава і голос нагадували мені щось біблійне. Ми потисли руки на прощання і я спитав, яку каву із Їргачефу він вважає найкращою. Він на секунду задумався, а потім сказав: «Я пробував мабуть усю каву  з Їргачефу. Але найкраща – це Конга».
 
Кавовий млин кооперативу Конга знаходиться на виїзді з Їргачефу на південь, кенійською дорогою. Це  мабуть найстаріший млин у Їргачефі. Він працює вже так давно, що місцеві кажуть, що він тут був завжди. Зараз до кооперативу входить близько 2000 дрібних фермерів, які вирощують не тільки каву, але й інші культури, необхідні їм для виживання. За рік млин виробляє близько 1800 тон кави. Сам же кооператив входить до спілки кавових кооперативів Їргачефу, через яку і експортує свою продукцію по всьому світу.
Цей лот кави перероблено митим способом, коли спочатку ягоди пропускають через депульпер, де з них видаляється шкірка і частина м’якоті. Потім зерно на кілька діб  поміщають у басейни з водою, де залишки м’якоті ферментуються. А далі зерно промивають і сортують у похилих каналах з проточною водою. Після чого кілька тижнів сушать на провітрюваних сітчастих столах.
Така обробка дала досить якісну каву, яку професійні каптестери  віднесли до 2 грейду, з оцінкою 85,5 балів.
 
У чашці: характерний для Їргачефу квітковий букет,  відчуваються нотки шоколаду, полуниці, шипшини, легка медова солодкість, та гармонійний післясмак