- Вхід/Реєстрація.
- 0
-
0
Ви ще не додали жодного товару в кошик.
-
uk \UAH
- Мова
- Українська
- Русский
- Валюта
- UAH
Colombia_El_Encanto
Вже кілька років пройшло, як я написав ту свою, найбільш «персональну» історію про кавову країну, яка «не відпускає». Тобто, про Колумбію.
http://gastra.com.ua/ua/kofein/blog/kolumbya-yaka-ne-vdpuska/
Ця історія цікава ще й тим, що вона не закінчена, тобто багато з того, що описано там – і досі триває і розвивається, часто дуже неочікуваними шляхами. І слідкуючи за цим – волею-неволею дивуєшся і відчуваєш причетність. Тобто, Колумбія не те, що психологічно «не відпускає». Все набагато серйозніше. Крім «психологічно» - буває ще і «фізично». І «фізично» Женю Слюдікову, одну з героїнь тої історії - Колумбія «не відпустила» настільки, що вона вже навіки лишилися там. Після нашої зустрічі в 2011 Женя повернулась до Колумбії, потім кілька років прожила в Росії, працюючи на телебаченні. Але коли з 2014 пропагандистський психоз почав наростати і «зашкалювати» - вона поїхала звідти, та жила то в Ізраїлі, то в Колумбії, то супроводжуючи туристів по різних країнах Америки. Обмеження пересування при епідемії ковіду застали її в Ізраїлі. Мабуть вона там знудьгувалася. А може, після всього пережитого нею у джунглях Амазонії - щиро повірила у свою щасливу зірку. Тож восени 2020, всього кілька тижнів не дочекавшись в Ізраїлі початку вакцинації – Женя полетіла до Колумбії, де за її словами, Картахена мала стати її домом. У кінці травня 2021 саме у Картахені її підкосив ковід. І саме Картахена, тепер уже назавжди, стала її останнім домом. Так що, тодішній (2011) девіз Колумбії: “Colombia. The only risk is wanting to stay” – у 2021 виявився дещо пророчим, хоча тоді саме про цей ризик ще не знали.
Але не втрачайте оптимізму. Життя продовжується. І у цій історії з’явилися нові герої. Як наприклад ось цей. Карлос Ескобар – син збанкрутілого колумбійського кавового фермера, котрий поїхав працювати до Австралії. Там Карлос став чемпіоном із приготування кави і цього року на Чемпіонаті Світу у Мілані пробився до фіналу та посів 4 місце.
https://www.youtube.com/watch?v=a1DDoPhGStY
Якщо хоч трохи знаєте англійську мову – послухайте його виступ. Це просто шедевр, з точки зору мистецтва розповіді. Я думав, що це мистецтво вже втрачено. Зараз люди рідко щось розповідають, бо ніхто нікого не слухає – всі повтикались у смартфони та в телевізори. І це вже давно так. Ще Карен Бліксен на початку 1930х у своєму романі «Із Африки» писала: «Я про себе думала, що могла б стати визначною фігурою в часи чуми у Флоренції. Але часи змінилися і мистецтво слухати розповіді в Європі втрачено. А от Місцеві в Африці, які не вміють читати, поки що його не втратили; і тільки ви промовите до них слова: «Був колись один чоловік, якось він ішов рівниною та й зустрів іншого чоловіка,» ви відразу притягнете до себе увагу, їх уява побіжить по слідах того невідомого чоловіка на рівнині. Але білі люди, якщо тільки вони не відчувають, що зобов’язані це робити, не можуть слухати чиюсь оповідь. Вони як не починають крутитися, так миттєво згадують, що не втигли щось термінове зробити, або ж просто куняють. Ті ж самі люди, які щойно попросили вас щось вголос прочитати, можут тут же сидіти і читати щось інше, або навіть те ж саме, що ви їм читаєте. Вони звикли сприймати враження очима.»
Тільки уявіть, якби цей Карлос Ескобар розказав про життя Луїса Велеса, про якого я писав у тій своїй статті, вказаній на початку. Там я не написав, що Луїс сам змагався на чемпіонатах бариста. Ще у 2001 році він виступав на Чемпіонаті Світу. Він не став тоді чемпіоном, але у нього з’явилася мрія – що хтось із Колумбії має стати чемпіоном світу. Я розумію, чому Луїс так вирішив. Адже той, хто хоч колись бачив, як на схилах Корділ’єр над долиною Магдалени розкинулись неозорі плантації кави – не може собі уявити, щоб хтось крім Колумбії міг бути Кавовим Чемпіоном Світу. І Луїс наполегливо ось уже 20 років намагався втілити цю мрію в життя. Я писав там про те, як бариста з його кав’ярні готувалася до Чемпіонату Світу 2011, навіть вийшла до півфіналу. І ще писав, як у Колумбію вперше полетів (саме у той день, коли я купив книжку про Колумбію) Чемпіон Світу Тім Венделбо, щоб пошукати там смачної кави. Ці пошуки привели до того, що Тім знайшов там не тільки кави, а через кілька років навіть купив невеличку кавову ферму. З тих пір він пару раз на рік літає до Колумбії, на свою кавову ферму, щоб там поратись, саджати каву, та переробляти урожай. І починаючи з перших його поїздок на ферму – Луїс Велес посилав з ним помічника, молодого хлопця, баріста своєї кав’ярні, який знав англійську мову і міг би бути Тіму перекладачем з іспанської, а також і помічником у всій діяльності на фермі.
(Ось тут можна послухати подкаст Тіма Венделбо, та його колеги Фотіоса Дафласа про капінг першого урожаю кави з його колумбійської ферми Фінка Ель Суело:
https://www.podbean.com/media/share/pb-fkfj3-110d9b5?fbclid=IwAR2-Vf0HLjodM8SqpyVjYlIQB9DdZfLKUkEsI-LUnn2jCjtpk9TtizjaGdk
Так от, того хлопця звали Діего Кампос. Зараз, образно кажучи – його кожен собака (кавовий) знає. Бо Дієго Кампос – став Чемпіоном Світу серед Баріста 2021. Але, ще числа 25 жовтня 2021 я от, наприклад – навіть не знав, хто це. А вже 27 жовтня Тім Венделбо в інтернеті написав (це мій переклад його допису на українську):
«Величезне вітання моєму дорогому другу @diegocampos_27 з його перемогою у Світовому Чемпіонаті Баріста 2021.
Вперше я зустрів Дієго в 2013 коли він вперше приїхав до мене на Фінку Тамана. Його босс Luis Fernando Velez at @amorperfectocafe був таким добрим до мене, що послав Дієго зі мною на цілий тиждень, щоб допомогти з перекладом під час мого візиту на Фінку Тамана.
З того часу Дієго був зі мною майже кожного разу, коли я приїздив на Фінку Тамана. Він мій чудовий друг і ми важко працювали разом на моїй фермі Фінка Ель Суело, зробивши тони компосту, працюючи в полі допізна. Дієго не тільки фантастичний баріста, але зараз вже і кавовий фермер і я небезпідставно підозрюю, що це буде успішний фермер.
Я також мав можливість прослідкувати змагальну кар’єру Дієго. Він є одним з найбільш трудолюбивих баріста, кого я знаю. Я пам’ятаю, як він з понеділка по суботу зрання біг на автобус, щоб встигнути на роботу. Потім працював весь день, закінчуючи день тренуванням до змагань. Провести більше 12 годин на роботі та в тренуваннях – є для Дієго стандартом.
Також я мав честь бути тренером Дієго, коли він змагався на Чемпіонаті Світу у Сеулі 2017. Але нажаль, моя кваліфікація тренера не дозволила Дієго пройти до пів-фіналу і він закінчив змагання з далеким місцем у кінці таблиці.
Дієго тоді почувався розбитим і я порадив йому рухатись далі і сконцентруватись на інших життєвих питаннях. Але Дієго не облишив чемпіонати. Він не хотів, щоб усе закінчилось саме так. Тому почав готуватись до нових змагань, знайшов кращого тренера і тренувався до чемпіонатів з повною самовідданістю, щоб довести, що має увійти до залу слави Світових Чемпіонатів Баріста.
Сьогодні я дуже щасливий, що Дієго не послухався тої моєї поганої поради. І я пишаюссь його рішучістю та досягненнями. Дієго справжній Джентльмен, та просто фантастичний кавовий Амбассадор (посол). Він скромна людина, завжди прагне до нових знань, та не боїться поділитися з іншими тим, що знає та уміє сам.
То ж від щирого серця шлю вітання моєму другу, Чемпіону Світу, як від себе, так і від усієї нашої команди. Ти це заслужив. Ти справжній герой!»
Ось виступ Дієго на Чемпіонаті Світу 2021:
https://www.youtube.com/watch?v=m-nmvfAw7bg
А від себе я хотів би додати, шо Дієго Кампос – дійсно чемпіон і заслужив це. Але мабуть цього б не сталося, якби багато років тому в кавовому чемпіонаті не змагався, хоч і не так успішно - Луїс Велес. Котрий не став чемпіоном сам, але вирішив, що треба боротись далі, щоб перемогти разом. І всі ці роки, вдумайтесь тільки – 20 !!!! років він ішов сам і вів інших, щоб його країна стала чемпіоном.
Якщо ви уважно розглянете це фото, зроблене у кінці 2021, то пересвідчитесь в тому, з чого я починав цю історію. Що ця історія не закінчена і розвивається, а до того ж, ще і дуже хитро заплутана. На фото - Валентин і Надя, каптестери з України, з компанії КофеМакс. Якщо ви зайдете на сайт КофеМакс, то дізнаєтесь, що Валентин починав свою біографію у кавовій справі з того, що працював фасувальником кави у обсмажувача кави. Тим обсмажувачем був Олексій Буряк, той самий ,про якого я згадував у своїй колумбіській історії "Колумбія, яка не відпускає". Це саме той Олексій, з котрим ми за 10 років до цього на виставці World Food зустрічалися з колумбійськими кавовими фермерами, братами Вілотта, та їх гідом і перекладачкою Женею Слюдіковою:
http://gastra.com.ua/ua/kofein/blog/kolumbya-yaka-ne-vdpuska/
Недавно Валентин і Надя побували в Колумбії, у пошуках смачної кави. Поруч з ними на фото ви побачите Чемпіона Світу серед бариста Дієго Кампоса, та його наставника Луїса Велеса. Саме того Луїса, про якого я тут пишу.
Всі ці 20 років Луїс шукав і пробував тільки найкращу колумбійську каву. Можете навіть і не питати – він вам однозначно підтвердить, що життя надто коротке, щоб пити погану каву.
Тож на честь перемоги Колумбії – ми знайшли трошки дуже смачної колумбійської кави, щоб разом з вами підняти чашку її і сказати: «Viva Colombia”:
https://gastrashop.com.ua/product/Colombia_Antioquia_El_Encanto