Про каву. Та сліпий політ

24/01/2021

У мене вже майже традицією стало, що найцікавіші спогади приходять, коли бігаю вранці навколо футбольного поля. Минулий спогад був про футбол, пілота і літак.

https://www.facebook.com/photo?fbid=3914046268619233&set=a.117686158255282

А от недавно біг, згадав про той літак і якось сам-собою згадався інший. Та ще й дивним чином у моїй пам’яті пов’язаний з кавою. Хоча… Чому тут дивуватись? Адже все на світі пов’язано з кавою…  :)

Якось ще у 2005 чи 2006 я познайомився з баріста, чемпіоном Бельгії, Петером Депрешем, та його братом Бартом. Зараз Барт широко відомий поміж «кавових» людей, адже він уже кілька років веде Чемпіонати Світу серед баріста. Якось у 2009 на кавовій виставці у Кьольні ми з ними розбалакалися і вони мене запросили відвідати їх невеличку кавову фабрику, де до того ж вони створили кавовий музей. Коли сказали мені назву міста, де вони живуть, то я довго його не міг запам’ятати. Звалось воно Кортрейк (Kortrijk). Це невелике містечко на кордоні Бельгії і Франції, неподалік від протоки Ла Манш. Невдовзі після виставки я туди заїхав. І фабрика їх і музей – дійсно крутезні.  Все це почав створювати ще їх батько, а вони продовжують цю справу. Там просто шалена кількість (мабуть тисячі) всяких кавових речей, починаючи від стародавніх обсмажувальних машин і закінчуючи наліпками на пакети для кави.

Так от, приїхав я в Кортрейк, погостював, попили ми з Бартом кави. І не тільки кави. І поїхав далі.
Ну, про каву – да, скажете ви.  А при чому тут літак? Ну, поки що ні при чому. Але далі, як кажуть  – «прашлі ґада». І от якось мабуть у 2015 чи 2016 на книжковому базарі біля Римарської я познайомився з одним чоловіком. Він колишній одесит, ну і я ж там трошки жив, так і познайомилися – можна сказати, на основі одеського мовного діалекту. Дуже цікавий дядько. Він поїхав з Одеси ще молодим,  на початку 1970х , коли закінчив університет  і як тільки почалась єврейська еміграція. Довго жив у Бельгії, у Франції, потім переїхав до Ізраїлю. А зараз одружений з харків’янкою і живе то в Харкові, то в Ізраїлі. Він знає з десяток мов, причому російську, іврит, бельгійську (нідерландську), французьку, німецьку – на рівні досконалості.  Англійську, італійську, іспанську, португальську, та українську  – вільно володіє. Все життя пропрацював перекладачем та гідом у  туризмі. Грубо кажучи, возив по світу різні групи туристів і вів для них екскурсії, перемовини і т.д. За ці роки він побував у незчисленній кількості країн і міст. І от сидячи з ним за чашкою кави у кав’ярні Kofein, що на Римарській – якось  я спитав, де він довше всього прожив. І виявилося (тут «ідьот барабанная дробь»), що довше за все, щось коло 20 років він прожив у… у тому самому Кортрейку, що в Бельгії, де я у 2009 був, в гостях у братів Депреш.  І далі, розповідаючи про життя там, він сказав, що був у Кортрейку саме в той час, коли там упав, як він сказав «тот самый советский самолёт». Я поцікавився, шо за «самальот». І виявилося, що самий шо ні на єсть «савєцкій». Як матеріально, так і по духу тотального абсурду, на грані, та навіть і за гранню цього абсурду у найповнішому його втіленні.
Це було літом 1989. Літак, винищувач МІГ-23, злетів з радянського військового аеродрому десь у Польщі. Раптом у літаку зламався двигун і став він падать. Льотчик нічого не зміг вдіяти і катапультувався. А літак от-от мав упасти на землю, але не упав. Шось там у нього знов «переклинило» і літак замість того, щоб падати – полетів собі прямо і рівно, «куда глаза глядят», тобто, як кажуть воєнні «к какой-то матєрі». І летів так шось там близько 900 км. Перелетів Польшу, Німеччину,  Голландію, Бельгію і трохи не долетівши до Англії упав біля Кортрейка. Розвалив чиюсь хату і вбив хлопця.
Я от скільки год прожив, але жодного разу про це не чув. Ну, тоді у 1989  якраз я в Сибіру був, а там же «глухомань», туди новини не особо долітали. Та це ж мабуть ще й було, як всі такі випадки в СССР, «савєршенна сєкрєтна», тобто шито-крито. А вобше, савєцкая тєхніка була надьожна. Тільки іноді «криворуким дятлам» діставалася. Ну і звичайно ж зла нещасна доля... 
Як написано про це у Вікіпєдії:  «Причина отказа двигателя не была установлена, хотя в ходе расследования выяснилось, что он за последний год пять раз был в ремонте»
 
Так шо, кавовим братам Депреш, та і всьому Кортрейку тоді крупно повезло. Але, чого ви думаєте, у них там в Кортрейку така хороша кава? Та тому, що чогось я впевнений, що кожен житель Кортрейка після падіння цього літака чітко і ясно зрозумів, що життя надто коротке, щоб пити погану каву ;)
 
 

Про каву. Та сліпий політ
Усі новини